Недарма існує думка, що театр – справа сімейна. Це твердження можна перевірити на прикладі колективу Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л.Кропивницького, в якому протягом багатьох років служили десятки відомих театральних родин та династій.
Чергове засідання клубу «Історія краю в іменах», яке пройшло у відділі краєзнавства бібліотеки Чижевського, присвятили легендарним театральним родинам заслуженого діяча мистецтв України Івана Васильовича Казнадія та народного артиста України Івана Васильовича Кравцова.
Іван Васильович Казнадій – талановитий актор, режисер, людина енциклопедичних знань, невтомний пропагандист театральної спадщини корифеїв, майже 50 років був вірним служителем Мельпомени. Він зробив вагомий внесок у розвиток і збереження української театральної культури, підіймаючи тим самим українську національну свідомість.
Казнадій-режисер здійснив постановку 150 вистав на сценах театрів: Київського ім. І. Франка, Дніпропетровського ім. Т. Шевченка, Білоцерківського ім. П. Саксаганського, Львівського театру Прикарпатського військового округу, Кіровоградського ім. М. Кропивницького.
Режисер віддавав перевагу творам української дожовтневої та радянської драматургії. А найбільше митець любив п’єси М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого.
На сцені Кіровоградського театру він поставив 50 вистав, найвідоміші серед них: «Для домашнього вогнища» І. Франка, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, «Замулені Джерела», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Перед волею» М. Кропивницького, «Соло на флейті» І. Микитенка, «Варшавська мелодія» Л. Зоріна, «Фараони» О. Коломійця, «Майська ніч», «Циганка Аза» М. Старицького, «В степах України», «Платон Кречет», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука та ін.
Йому як режисеру був притаманний самобутній почерк і стиль по створенню на сцені великих масштабних полотен.
Іван Васильович був ще й неперевершеним драматичним актором і зіграв велику кількість ролей у власних постановках та спектаклях інших режисерів.
Дружиною Івана Васильовича Казнадія була самобутня драматична актриса, заслужена артистка України Світлана Андріївна Мартинова, яка більшу частину творчого життя служила на сцені
Кіровоградського театру ім. М. Кропивницького. Це була актриса широкого діапазону: яскрава, динамічна, емоційна.
Любителям театрального мистецтва запам’яталися такі її ролі: Варка в «Безталанній» І. Карпенка-Карого, Женя в «Замулених джерелах» М. Кропивницького, Маруся Богуславка, циганка Аза, Зовиця у виставах «Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Майська ніч» за п’єсами М. Старицького, Тетяна у драмі «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, Лариса в опереті «Біла акація» І. Дунаєвського, Гелена у «Варшавській мелодії» Л. Зоріна та ін.
Батько Світлани Андріївни – Андрій Семенович Мартинов – талановитий актор, який свою кар’єру починав у театрі Леся Курбаса, а в 1940-1960-тих роках з успіхом виступав на сцені театру ім. М. Кропивницького, певний час був директором Кіровоградського музично-драматичного театру.
Актором від Бога був Іван Васильович Кравцов. 48 років життя він віддав театру імені М. Кропивницького. Протягом довгого творчого життя талановитий лицедій зіграв близько двохсот ролей. У його репертуарі були драматичні, ліричні, побутові, комедійні персонажі.
Серед ролей, які запам’яталися глядачеві Возний з «Наталки Полтавки» І. Котляревського, Оверко з «Фараонів» О. Коломійця, Микола Задорожний з «Украденого щастя» І. Франка, Іван Непокритий з «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, Калитка, Мартин Боруля зі «Ста тисяч» та «Мартина Борулі» І. Карпенка-Карого, Шпак з «Шельменка-денщика» Г. Квітки-Основ’яненка, Солопій Черевик з «Сорочинського ярмарка» М. Старицького, Едгар з «Короля Лір» В. Шекспіра, Васков з «А зорі тут тихі» Б. Васильєва, Гастріт з «Вечора» О. Дударєва, Лоренцо з «Чума обом родинам вашим» Г. Горіна, Земляника із «Ревізора» М. Гоголя та ін.
Іван Васильович Кравцов неперевершено читав вірші, особливо любив поезію Тараса Шевченка. Щороку його голос звучав біля пам’ятника Кобзарю у березні і травні, коли громадськість відзначала день народження, роковини смерті та день перепоховання в Україні великого поета. Брав активну участь у проведенні свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти».
Дружина Івана Васильовича Кравцова Лідія Йосипівна у місті Луцьку закінчила театральну студію. Мала гарний голос, мріяла бути співачкою, але віддала перевагу професії помічника режисера. З 1961 по 2019 працювала у Кіровоградському театрі ім. М. Кропивницького.
Гордістю родини Кравцових була їх донька Наталія, яка пішла шляхом своїх батьків і обрала сцену. Закінчила Київську консерваторію, співала на сцені Київського дитячого музичного театру. З 1990 по 2003 рік була примою оперного театру в місті Марібор у Словенії, виступала під псевдонімом Біорро. На жаль, життя молодої талановитої співачки обірвалося 11 лютого 2003 року.
На засідання клубу завітали актриса театру ім. М. Кропивницького, заслужена артистка України Валентина Литвиненко, актриса театру Олена Короленко та дружина Івана Васильовича Кравцова Лідія Йосипівна, які поділилися своїми спогадами про двох знаменитих Іванів.
У програму заходу увійшов перегляд відео презентації «Легендарні Іван Казнадій та Іван Кравцов». Звучала арія Віолетти з опери Джузеппе Верді «Травіата» у виконанні Наталії Біорро та був показаний уривок з художнього фільму «Сорочинський ярмарок» 1938 року випуску, в якому шинкаря зіграв Андрій Мартинов.
Не дивлячись на те, що під час заходу відключили світло, гості не розійшлися, а активно спілкувалися з актрисами театру та дружиною талановитого актора.
Наступне засідання клубу «Історія краю в іменах» відбудеться у січні 2025 року і буде присвячене уродженцю нашого міста, неперевершеному театральному актору і режисеру Валерію Дмитровичу Дейнекіну. Про дату заходу попередимо заздалегідь. Слідкуйте за анонсами на сайті бібліотеки.
Катерина Лісняк,
відділ краєзнавства
