У відділі краєзнавства обласної книгозбірні імені Дмитра Чижевського презентували унікальну книгу «Чи бачать небеса котів».
Авторами цієї книги стали 36 письменників із різних куточків України. Десять з них – члени обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного: Ольга Полевіна, Олександр Архангельський, Ніна Даниленко, Олена Трибуцька, Ніна Чичкан, Тетяна Микитась, Галина Суржок, Максим Ліпкан, Наталія Фесенко, Людмила, Юферова.
«Чи бачать небеса котів» – про життя, яке обірвалося. Про життя людей, що мешкали в багатоповерхівці, у яку влучила ворожа ракета. 36 квартир. За кожними дверима – своя доля.
Ідея книги та її організація належать талановитій письменниці з Кропивницького, керівниці літературного об’єднання «Степ» Ользі Полевіній і літераторці з Дніпра Еліні Заржицькій.
За словами Ольги Полевіної, ідея колективної повісті виникла як засіб активізувати творчий процес на засіданнях студії.
«У мене вже був досвід написання творів у співавторстві, тож знаю, наскільки ця гра захоплює, дає наснагу, спонукає до пошуку нових поворотів у сюжеті. Але це тільки тоді, коли співавтор розуміє тебе, як кажуть, із пів слова. Мені пощастило зустріти такого — у нас з Олександром Архангельським написано кілька спільних повістей, роман «Вінок сонетів» та поетична книжка з 25 вінків сонетів. Ми спробували писати утрьох — з Ніною Даниленко, і теж вдало. Це було захопливо, і я подумала, що кількість співавторів може бути необмеженою», – розповіла авторка журналістам.
Згодом дев’ять студійців написали разом повість про молодого лікаря «Сороки далекого села», кількість авторів наступного проєкту зросла до двадцяти. Еліна Заржицька оцінила задум і долучилася до кропивничан із десятьма своїми авторами. Так з’явилась повість про світле дитинство «Таємниці старого горіха».
«Роман «Чи бачать небеса котів» — рідний брат цих творів. Я не знаю, чи раніше хтось так робив, тому наш досвід такої співпраці вважаю ексклюзивним», – розповіла Ольга Полевіна.
Автори намагалися відтворити реальність, відобразити трагедію війни через призму життя багатьох українців. Кожна історія заснована на реальних подіях. У книзі відображені повсякденні радості, мрії та надії, не торкаючись самого моменту влучення ракети. Книга створює враження, ніби читачі спостерігають за звичайним життям, яке затьмарено жахом війни.
У книзі окрім живих істот присутній ще один персонаж – Будинок, який уособлює Дім – Батьківщину – Україну – Всесвіт. А тема кішок, які зустрічаються майже у всіх квартирах, стала символом зв’язку між різними історіями та надала книзі особливого звучання. Адже автори, не змовляючись, розповіли історії людей, які були власниками пухнастих. Саме тому книга має символічну назву: «Чи бачать небеса котів».
На завершення презентації викладачі музичної школи № 1 імені Генріха Нейгауза – Олександр Ромаченко (скрипка) і концертмейстер Ольга Терещенко емоційно і щиро виконали твір Мирослава Скорика «Мелодія».
«Це книга-попередження. Книжка-спомин. Книжка-свідок. Це війна очима мирних людей, показана зсередини країни і зсередини душ тих, хто опинився серед пекла. Ті, хто живе далеко й гадає, що це його не стосується, в уяві опиніться на мить у цьому будинку, почуйте голоси, які вже ніколи не лунатимуть, подумайте про прості речі, яким не судилося здійснитися. Уявіть себе тією дівчинкою, яку дістали з-під уламків разом із котом. І ви зрозумієте, чи бачать котів небеса», – зазначила Ольга Полевіна.
