Творчим вечором у кращій бібліотеці області відзначив своє 70-ліття відомий кропивницький публіцист, колекціонер та великий друг книгозбірні Віталій Постолатій.

До зустрічі у бібліотеці розгорнули три виставки з його колекцій: «Перші українські листівки», «Масова українська листівка» та фотосвітлини знаменних для історії України подій «1991». А сам ювіляр розповів про те, як він захопився колекціонуванням та чому публіцистика стала частиною його життя.

За словами Віталія Володимировича, нічого не віщувало того, що він колись буде писати: «Мов з дитинства терпіти не міг. Вони навівали нудьгу своїми безкінечними правилами, які потрібно було запам’ятовувати, а пам’ять у мене була поганою».

Та вчитель літератури виховав таку повагу до письменників, що хлопець ставився до них як до небожителів. Проте через кілька років випадкова зустріч в кулінарії з вельми п’яненьким комсомольським поетом, скинула літераторів з п’єдесталу. Але й до творчості не спонукала.

«Для цього потрібно було ще мати в голові те, про що хотілося би написати. А в застій з оригінальними темами було сутужно», – розповів Віталій Постолатій.

Перший нарис з’явився після знайомства на курсах директорів шкіл у Запоріжжі з фронтовиком, який довгими вечорами розповідав молодому хлопцю «про пережите, про бої в Прусії, розповідав майстерно».

Постійно публікуватися в пресі Віталій Постолатій почав з 1982 року, коли перейшов працювати до обласного управління внутрішніх прав.

«Почав писати про людей, які викликали в мене повагу і симпатію, які були на передньому краї боротьби зі злочинністю. Один з тих матеріалів «Ми на тебе надіємося», надрукований в “Кіровоградській правді” у листопаді 1983 року редколегією газети з подачі Віктора Погрібного було визнано кращою публікацією тижня. Наче й дрібниця, але пам’ятаю й досі», – зізнався ювіляр.

У 90-х Віталій Володимирович викладав математику в педінституті та писав для «Кіровоградської правди», пізніше співпрацював з «Молодим комунаром», «Вечірнею газетою», «Україною-Центр», «Відомостями», «Діалогом», «Народним словом» та загальноукраїнськими виданнями.

КДБ першим допустили Постолатія до архівних справ репресованих. І першими ж були прізвища його батька та батька товариша по облвно Ігоря Бабанського. Але потім акцент у своїй роботі публіцист робив на проблематиці наслідків реформ, соціальній справедливості, державотворенні.

«Ці теми не відпускають мене і досі. Бо, як на мене, життя в Україні кращим і справедливішим не стало, а корупція і олігархат – це не той проєкт майбутнього, який нам бачився наприкінці 1980-х. А якщо ми рухаємося не в тому напрямку, якщо наша дорога не веде до Храму Добра, Правди і Справедливості, то хтось має говорити про це. Якщо наші королі-державотворці виявилися голими, то хтось має про це сказати. Я про це говорив 30 років і не лише говорив. Пройшов два майдана», – висловив свою позицію Віталій Постолатій.

У 2005 році разом зі своїм другом і учнем Сергієм Шевченко Віталій Постолатій написав історію педуніверситету. 2012-го отримав журналістську премію імені Володимира Винниченка. Останній журналістський проєкт розпочався після 2014 року і був присвячений концептуальним питанням державотворення. В результати з друку вийшли книги «Після Майдану» та «Епоха Петра».

За 40 творчих років Віталій Постолатій написав близько тисячі газетних статей, майже сотня наукових матеріалів, з десяток книжок. А далі? Планів багато. Наприклад, написати історію Холмщини, де народилася мати публіциста.

Тож побажаємо ювіляру те, що він бажає собі сам, – ясного розуму, віку і здоров’я!

Ми дуже вдячні Віталію Володимировичу за чудовий подарунок – книгу Є. Чижова «Звездные вечера», надруковану у Лейпцигу 1922 року (до нашої майбутньої виставки старовинних книг про зоряне небо), та видання 1900 року доктора Вільгельма Гааке «Происхожденіе животнаго міра» з унікальними ілюстраціями, в якому є штамп про те, що вона належала Єлисаветградській суспільній бібліотеці.

Запрошуємо кропивничан на виставки «Перші українські листівки», «Масова українська листівка» та «1991», які розгорнуті у відділі рідкісних та цінних видань та Інтернет Центрі нашої книгозбірні.

Лариса Семенова, відділ соціокультурної діяльності