Видатні постаті
Яната Олександр Алоїcович
Видатний вчений, ботанік, організатор охорони природи в Україні.
Народився 28 травня 1888 року в м. Миколаєві у сім’ї садівника, батько його був за національністю чехом, мати – з російських німців.
Навчаючись на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту, він створив у 1909 році студентський гурток природознавців, а пізніше – Миколаївське товариство любителів природи.
Закоханий в ботаніку з дитинства, Олександр Алоїсович все життя був активним діячем різних громадських природничо-наукових організацій – Кримського товариства природознавців, Харківського товариства ім. Квітки-Основ’яненка, пізніше – Українського ботанічного товариства.
Впродовж 1918-1920 років О.А.Яната обіймав посаду професора ботаніки Українського педагогічного інституту, пізніше очолив кафедру ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту. Вчений був одним із засновників Всеукраїнської Академії сільськогосподарських наук та багатьох журналів— «Вiсника сiльськогосподарської науки», «Українського ботанiчного журналу», «Працi сiльськогосподарської ботанiки», «Вiсника природознавства». У його науковому доробку понад 400 публікацій, монографія “Рослина та її життя”, опублікована у 1925 році, донині не втратила актуальності.
Величезний особистий внесок у справу порятунку унікальних природних об’єктів вчений зробив, перебуваючи на посту голови комісії з охорони природи Наркомзему УРСР. Олександр Алоїсович брав участь в організації заповідників «Конча-Заспа» та Канівського, став одним із авторів декрету «Про охорону пам’яток культури та природи», який визначав природоохоронну політику України двадцятих років.
Особливу увагу вчений приділяв захисту від господарських зазіхань заповідника «Асканія-Нова», де працював науковим консультантом і проводив дослідження, завдяки яким надав науково обгрунтовані рекомендації щодо покращання заповідної справи в Асканії.
У січні 1933 року Олександр Алоїсович представляв Український комітет охорони пам’ятників природи в Москві, на Першому Всесоюзному з’їзді з охорони природи. А вже в березні 1933 року постановою президії Української сільгоспакадемії О.А.Янату за «протягування буржуазних теорій в галузі боротьби з бур’янами» звільнено з роботи в Інституті захисту рослин. У травні 1933 року його заарештовано і засуджено на п’ять років.
Однією з причин арешту послужила загальна «чистка» ГПУ сільськогосподарських закладів України. Помер Олександр Алоїсович Яната у 1938 році у таборі під Магаданом. Реабілітовано вченого посмертно в 1964 році.
Блискучий вчений, в особистості якого гармонійно поєдналися риси дослідника, просвітника, педагога, О. А. Яната зробив чималий внесок у ботаніку, агрономію, історію науки, українську ботанічну термінологію. Наукову спадщину О. Янати значною мірою втрачено. Однак у пам’ять про нього залишилися заповідники, ботанічні сади, журнали та наукові установи, які діють й досі. Залишився необхідний для становлення нації досвід життя винятково благородної і цілісної у своїх переконаннях людини, великого патріота.
Література з фондів ОУНБ ім. Д.І. Чижевського
- Борейко В.Трагічна доля лідера українських природоохоронців: Деякі штрихи з біографії Олександра Алоїсовича Янати // Рідна природа. –1995.- № 3/4.–
- С.Борейко В. Яната Александр Алоисович // Борейко В. Словарь деятелей охраны природы. – К.,2001.– С. 503
- Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності (1841-2008) [] : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, А. П. Коцур [та ін.]; за заг. ред. А. П. Коцура, В. П. Коцура, Н. В. Терес. – К. : Книги-ХХІ, 2010. – 686 с. : портр. – Бібліогр. в кінці ст.
- Околітенко, Наталя.
“Дослухайтесь мови й життя народу…” [Текст] / Н. Околітенко // Наука і суспільство. – 2015. – № 9-10. – С. 28-32 - Околітенко Н. Олександр Яната: Відомого вченого-природознавця чесько-німецького походження знищили за українськість… // Персонал плюс. – 2006.—№ 27.
- Розгін, І.
Олександр Яната [Текст] / І. Розгін // Нові дні. – 1954. – № 49. – С. 12-17 - Шендеровський, Василь.
Нехай не гасне світ науки [Текст] / Василь Шендеровський; Ред. Емма Бабчук. – К. : Рада, 2006 –
Кн. 2. – 2006. – 327 с. : портр. – Бібліогр. в кінці ст.
Вебліографія