Новомиргородська лікарня

Кожум’яка С. Цегляне диво.
// Колісник Ю. Планида Степана Кожум’яки: 1898 – 1989 – Черкаси, 2004.- С. 70-83.

Цегляне диво

В 1910 році місцева жителька Ганна Дмитрян, донька багатого баришника грека Мартакі та українки на прізвище Дмитрян, прийшла в міську управу і заявила, що вона бажає побудувати в Новомиргороді лікарню для народу.

Після кількох пропозицій міської управи погодилася будувати лікарню в міському саду, що був біля озера Лонго (місцева назва Солоне).

Проектувати і керувати будівництвом лікарні доручила архітектору – художнику Я.Паученку.

Закладини лікарні відзначались досить урочисто. Основні котловани освятив благочинний Іван Левицький. На закладинах були представники міської управи, громадськість і будівельники.

Фундаменти під гранітні цоколя викладалися з граніту та перепалу на вапняковому чамурі. Цоколь викладено з тесаного граніту надзвичайно щільної припасовки.

Характерною особливістю всього ансамблю є його соковитий цегляний декор.

Передній та бокові фасади будинку лікарні, що виконані в стилі українського барокко, і являють собою найбільшу значимість та художню цінність всієї цегляної симфонії, яка в руках самобутніх новомиргородських майстрів прозвучала з надзвичайно великою силою, національною своєрідністю та глибиною народного таланту.

Можна тільки дивуватися майстерності каменярів, які своїми здібностями звичайну цеглину червоно-буруватого кольору мовою художніх засобів примусили задзвеніти на найвищому регістрі цегляного голосу.

Орнаментовка будинку лікарні та будинку лікаря дещо відрізняються між собою формами, але орнаменти і першого й другого витримані в дусі класичних архітектурних стилів.

Лікарню було відкрито в 1912 році.

Роки, коли будувалася лікарня, відзначалися складним періодом в українській архітектурі, якій треба було витримати натиск космополітичних шаблонів, захоплень модерном і різноманітними стилями. Треба було на основі своєї національної культури, досягнень народної архітектури, пристосовуючись до потреб, опрацювати свій стиль, виробити свої методи в архітектурній розробці деталей.

У цьому розумінні лікарня в Новомиргороді є і повинна залишатися як невмируща пам’ятка народних новомиргородських майстрів Кам’яновичів, Морозів та архітектора-художника Я.Паученка, які гідно вийшли переможцями у цій складній і тривалій боротьбі.

Гідний подиву ще й той факт, що до цього часу на фасаді лікарні немає чавунної плити з написом:”Архітектурна пам’ятка…оберігається законом”.