Апокаліпсис
з тлумаченнями Андрія Кесарійського,
лицьовий

Кінець XVIII cт. Папір. (Водяний знак на папері 1788 р.). 2°(28,2х 18,5), 155 л. (Повинно бути 169 л.). Штучний напівустав. Надійшов до бібліотеки з колекцією О. Б. Ільїна в 1994 році. В рукописі 65 мініатюр, 62 заставки, 61 ініціал, 2 рамки. Оправа шкіряна, робота майстра Олександра Ільїна – виготовлена в останню чверть ХХ-го століття.

Рукопис старообрядницький. Місце походження не установлено. Основне патрістичне тлумачення на Апокаліпсис (Одкровення Іоанна Богослова) належить Андрію, архієпископу Кесарії Каппадокійської (VI ст.); воно було досить відоме в слов’янській писемності, із давніх списків найбільш ранній – новгородський, ХІІ ст. Ілюстровані списки “Тлумачного Апокаліпсису” широко розповсюджуються з XVI cт. В XVII-XIX віках – це одне з найпопулярніших, багаторазово переписуваних та ілюстрованих творів, побутуючих серед старообрядницьких книжників, з їх постійною зацікавленістю есхатологічною тематикою.

Для більшості мініатюр характерне світлотіньове моделювання образів, прозорі фарби. Пізніше ж одяг, німби, окремі деталі цих мініатюр були розфарбовані щільнішими фарбами.

М. Кожин

Із статті “Искусcтво русской рукописной книги XVIII-XIX вв.”

Поліпшення ілюстративної – живописної сторони російських рукописних книг XVIII-XIX вв., їх декоративні прикраси, з великою різноманітністю тематики цих книг, свідчить про значне культурне зростання російського суспільства того часу, коли крім розширення галузі словесних мистецтв, пов’язаного з текстуальною стороною, спостерігалось посилення засобів впливу живописних і графічно-декоративних, художньо-оформлювальних і естетичних начал.

Серед цих книг особливо часто зустрічається Апокаліпсис, причому число рукописів Апокаліпсису зростає і кількісно, виділяючись художньою якістю оформлення. Звичайно, Апокаліпсиси зустрічаються і в ХVI-XVII вв., але в XVIII в. вони суттєво відрізняються якістю оформлення, стилем мініатюр, характером декору, стилем письма.

Для порівняння зупинемося на Апокаліпсисі, датованому кінцем XVI в. або початком XVII в. Тут і мініатюри в рамках із тонких паралельних ліній, що складають частину стовбчика тексту, але є й мініатюри на окремих листах; на полях листів, навіть в останньому випадку, відсутні декоративні прикраси (рослинний орнамент), поле напівпусте (на відміну від декору XVIII в.). Композиції мініатюр статичні, хоч вони вже починають розділятися на дві полоси – верхню і нижню (що і далі розвивається та ускладнюється).

В Апокаліпсисах XVIII ст. мініатюр в лист дуже багато, іноді вони займають повністю зворот листа і повністю лицьову сторону наступного. Приклади можна знайти в рукописному Апокаліпсисі початку XVIII в. або самого кінця XVII в. Тут не тільки (і не стільки) динамічні окремі фігури і лінії, але й композиційна будова мініатюр в цілому. Єдність композицій в мініатюрах досягається діагональною побудовою малюнка із правого кута до лівого верхнього кута, оскільки мініатюра не має обрамлення, композиція розімкнута і рухлива. Письмо книги – скоропис високохудожній, чимало букв одержують своє продовження у вигляді закруглених вусиків – вгору і вниз, що надає динамічності і стилю літерам. Рукопис декорований великою кількістю заставок, за типом близьких до XVII в. (чітко оформленний прямокутник).

Сповнені бурхливим рухом фігури і різноманітні аксесуари мініатюр Апокаліпсису кінця XVIII ст. Вони виконані на окремих листах, і кількість їхня надзвичайно велика, як зазвичай в рукописних книгах другої половини XVIII ст. Але внутрішній зміст цих або подібних до них мініатюр різних Апокаліпсисів мало зрозумілий пересічному читачеві. Чим же можна пояснити появу в XVIII в. і першій половині XIX в. великої кількості книг – Апокаліпсисів, причому з великою кількістю мініатюр на окремих листах? Якщо появу і розповсюдження в XVIII в. таких книг Як “Страсті Христові” можна пояснити як відгук опозиційно налаштованої до реформ Петра I частини російського суспільства, то цього не можна сказати про Апокаліпсис, зупиняючись на змісті і художньому оформленню цих книг у другій половині XVIII в.

Група книг, про які йде мова (лицьові Апокаліпсиси), призначалась для дворянського середовища (особливо провінційного) – тут вони “побутували”, діючи на естетичні почуття глядачів і оглядачів (а не “читачів” – текст Апокаліпсису складний для розуміння) своїми кольоровими мініатюрами, великою кількістю їх і своєрідністю, а також багатством декоративних прикрас.

…У рукописних книгах XVIII в. формується особливий тип видань, який набуває широкого розповсюдження в другій половині XIX в. і навіть ХХ в., коли з’являються кольорові ілюстрації в друкованих книгах (кольорова літографія). Це альбоми з кольоровими ілюстраціями-картинками з пояснювальним до них текстом (більшим чи меншим). Це книги, в яких “ведучим”, головним є картинки на окремих листах паперу, таблицях. Подібне ми знаходимо в багатьох рукописних книгах – зокрема в Апокаліпсисі кінця XVIII в.

В книзі “Проблемы рукописной и печатной книги”. – М.,1976.

Література:
Буслаев Ф. Русский лицевой апокалипсис (атлас). – М., 1884.