ОУНБ Кіровоград (1273 bytes)

Зміст | Home page

 
Доля міста у ХХ столітті.

Забезпечене бурхливим економiчним розвитком територiальне зростання мiста починається у 1900-1910-тi роки й продовжується вже пiсля революцiї 17-го року. У 1930-х рр. розвивається забудова Кущiвки, Ново-Олексiївки та Ново-Миколаївки. Пiсляреволюцiйне будiвництво за технологiєю особливо не вiдрiзняється вiд попереднього й враховує досвiд технiки епохи модерну та неокласики:використовуються металевi конструкцiї, залiзобетоннi перекриття мiж поверхами, велика площа скла. Але в цiлому архiтектурний вигляд мiста суттєво змiнюється: поширюється стиль, якому притаманнi простота, навiть аскетизм, принципова вiдмова вiд всiлякого декоруму, прикрас.

Пафос пiслявоєнної реконструкцiї потребував вiдповiдних архiтектурних змiн. У стилi радянської класики - вже згадуване примiщення обкому КПУ, житловi споруди на розi вул. Шевченка та Маркса, - колишнiх Петрiвської та Великої Перспективної ( архiтектори Б.Байтiн та Л.Дворець ), колишнiй магазин "Дитячий свiт" на площi Кiрова ( арх. А.Сидоренко ), дитяча бiблиотека iм. А.Гайдара ( арх. В.Сiкорський ), будинки колишньої партiйної школи на вул. К.Маркса та фiлармонiї ( арх. Л.Крейтор ). Архiтектор Лiдiя Крейтор вiддала багато сил не лише спорудженню нових будинкiв, але й реконструкцiї старих. Добудова мiж 3-ю мiською лiкарнею ( колишня водолiкарня Гольденберга ) та будинком Македонського - приклад делiкатного, тактовного ставлення до архiтектурної спадщини Я.Паученка. Добудова не тiльки зберiгає стиль споруди, але й руйнує масштабу, створює iлюзiю авторської роботи.

* * *

Iндустрiальний етап розвитку архiтектури мiста пов`язаний iз бурхливим будiвництвом 60-70-х рокiв нашого столiття. Мiсто росте вшир ( багато будують на правому березi Iнгулу, за фортецею ) та у висоту - з`являються не лише традицiйнi п`ятиповерховi коробки доби Хрущова, але звичнi для 70-80-х рр. 9-ти поверховi будинки. Технологiя бетонних панелей та блокiв дозволяє швидко, але й досить одноманiтно будувати. Вiдмова вiд архiтектурних надмiрностей, проголошена М.Хрущовим, надовго збiднила вигляд мiста. Архiтектори намагаються досягти певної рiзноманiтностi тiльки у розмiщеннi будинкiв за принципом "вiльного планування", без "червоної лiнiї". Вулицi фiксуються лише проїжджими трасами, а будинки вiльно "розкидано" на вiдстанi вiд них. Такi - всi новi райони мiста ( вул. 50-рiччя Жовтня, Конєва, Жадова, проспекти "Правди" та Жовтневої революцiї ). Певною мiрою цей принцип базувався на iдеях Ле Корбюзьє. Великий французький архiтектор бачив мiста майбутнього як великi будинки - хмарочоси серед зеленого саду. На жаль, мрiя та її реалiзацiя не завжди адекватнi - в умовах одноманiтної iндустрiальної забудови "вiльне планування" не дуже схоже на казкове мiсто Ле Корбюзьє. Але споруди громадського призначення, якi будувалися за iндивiдуальними проектами, iнколи досить цiкавi, мають своє обличчя й загалом добре репрезентують сучасну архiтектуру. Згадаємо кiнотеатр "Комсомолець" - нинi "Зоряний" ( арх. Л.Крейтор ), аеровокзал та новий автовокзал              ( арх. I.Мединський ), готель "Європа" ( арх. С.Лiхачова ). Створюються новi зони рекреацiї: дендропарк, парки Пушкiна та Космонавтiв, у створеннi яких взяли участь А.Сидоренко, В.Сiкорський, Г.Урсатiй, Г.Щербина. Створюється нова набережна Iнгулу. Приємно, що новi та реконструйованi споруди нарештi прикрашаються й спецiально виготовленними творами декоративно-монументального мистецтва. Згадаймо надзвичайно артистичнi, просто "музичнi" за гармонiєю кольоровi вiтражi А.Пунгiна у залах регiональної наукової бiблiотеки iм. Д.Чижевського, шляхетно стриманий гобелен "Корифеї української сцени" роботи Е.Руденко у фойє музично-драматичного театру iм. М.Кропивницького, яскраву мозаїку "У лукомор`я", якою В.Волохов прикрасив фасад дитячого садка N 56, мозаїчне пано на фасадi КIСМу. Автором останньої роботи є визнаний майстер монументального жанру А.Данилов.

В останнi роки кiровоградськi архiтектори намагаються органiчнiше пов`язати нову забудову iз старими пам`ятками. Бiльш камерний масштаб будiвель, iсторичнi ремiнiсценцiї у декорумi - згадки про модерн, наприклад - допомогли будинку Укрсоцбанку ( арх. I.Мединський ) та житловому будинковi ветеранiв афганської вiйни на вул. Ленiна - колишнiй Двiрцевiй ( арх. О.Постолатiй, В.Голобородько ) природнiше вписатися у iсторичний архiтектурний контекст. Цiкавою є спроба дзеркально вiдтворити класико-ренесансний фасад примiщення вiддiлення Нацiонального банку у новiй добудовi   ( арх. Медведенко ).

З`являються й новi зони благоустрою - сквер бiля музею, прикрашений рельєфами на скiфськi теми та фонтан iз скульптурними пантерами бiля кiнотеатру "Зоряний" ( авт. скульптори В.Савченко, арх. I.Мединський ). Спiрним у архiтектурному вiдношеннi, але гiдним поваги за смiливiсть i розмах є благоустрiй площi Кiрова, яка завдяки новому оформленню фонтанiв, використання гранiту й клiнкеру стала значно репрезентативнiшою ( авт. В.Рак та О.Постолатiй ). Але у мiстi залишається багато роботи для архiтекторiв. Реставрацiя цiнної iсторичної забудови, створення нових паркiв, реконструкцiя незручних житлових районiв центрiв - Подола, Бикового та Пермського й, насамперед, реставрацiя унiкальної фортецi - цi завдання ще чекають на вирiшення - тактовне, з повагою до роботи талановитих попередникiв й до багатої iсторiї мiста.

П.Босий, П.Кизименко

[Зміст | Попередня | Наступна | Home]

 © Copyright ОУНБ Кіровоград 1998

Rated by PING