ОУНБ Ім.Д.І.ЧижевськогоПРОЕКТ   ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

[ Попередня | Home | Наступна ]

Олег БОНДАР

Претендентів на скарб Ільїна більшає

("Вечірня газета", 1994 р., 10 червня)

Незважаючи на широкий розголос у світовій пресі, колекція Олександра Борисовича Ільїна продовжує бути однією із найбільших загадок нашого часу. Не меншою загадкою є й особа її збирача. На сьогоднішній день, коли вже розібрано майже всі речі, вилучені у племінників небіжчика, не викликає сумніву, що багатьох, можливо, найцінніших експонатів колекції, не вистачає. Про те, що Олександр Борисович їх мав, свідчать колекціонери, які знали О. Б. Ільїна за життя. Дехто із них вважає, що колекцію було пограбовано ще в період між смертю колекціонера і початком роботи комісії по вилученню, інші схильні стверджувати, що покійний міг влаштувати сюрпризи і поховати свої речі в різних потаємних місцях, які на сьогодні ще не виявлені.

У деяких засобах масової інформації червоною ниткою пройшла думка про нечистоплотність самих членів комісії, причетних до вилучення колекції. Але така ідея навряд чи заслуговує на серйозне ставлення, бо працювала комісія під пильним оком не тільки правоохоронців, а й господарів будинку Ірини та Андрія Подтьолкових. Ось що розповіла про це працівниця обласного краєзнавчого музею Тамара Андріївна Г.:

— Господарка не відступала від нас ані на крок. Вона постійно нагадувала, щоб ми поспішали, і виглядала дуже знервованою, коли добиралися до якоїсь дійсно цінної речі. Коли ж ми все-таки щось знаходили, намагалась відмовити нас, запевняючи, що це сучасна річ, яка не являє собою ніякої історичної цінності. Пам'ятаю такий випадок. Дісталися ми до великої скрині. Проглянули її, там лежали рядна. Не знайшли нічого цікавого і кинули. Потім судові виконавці аби все переписати, змусили відкрити її ще раз, і між різними ганчірками було знайдено багато дрібних речей із золота та срібла. Всі вироби із дорогоцінних металів ретельно описувалися в присутності господарів, разом з описом пакувалися до мішка, який опломбовувався і відправлявся до музею. Там він розпаковувався також у присутності когось із членів сім'ї. Ззовні під час роботи комісії нас охороняла міліція. Ніхто із членів комісії не залишався на самоті. Після закінчення роботи, або коли хтось відлучався, його ретельно обшукували...

Більшість членів комісії по вилученню колекції та тих, хто знав Олександра Борисовича Ільїна за життя, до цього часу, як і раніше, бояться, щоб їхні прізвища з'явилися в пресі. На питання, чи не погрожують їм, від прямої відповіді ухиляються. Справа в тому, що тепер, коли шестимісячний термін, призначений для виявлення спадкоємців, практично минув, заворушилися всілякі ділки тіньового, (й не тільки тіньового) бізнесу, які здатні зробити все, аби колекція перейшла в приватні руки.

Із неофіційних, але достовірних джерел стало відомо, що повний відеозапис роботи комісії якимось чином опинився у московського колекціонера з досить темною репутацією. Ніхто із членів комісії камери, якою проводилась зйомка, не бачив. Намагання голови комісії, першого заступника голови обласної державної адміністрації Валерія Михайловича Репала дізнатись про причетність до цієї справи Служби безпеки України закінчилося відповіддю, що СБУ цією справою не займалось і не займається. Тож постає логічне запитання: хто ж?

Також цікавим є той факт, що робиться все можливе, аби судовий процес стосувався не вилучення колекції, а незаконного вилучення майна.

— Чи є якийсь юридичний термін, що розділяє ці два поняття? — запитав я у члена комісії О. Чуднова.

— Різниця тут — як між еротикою і порнографією. Всі начебто розуміють, але в чому вона полягає, пояснити не можуть...

 


Председателю научно-консультативной комиссии по решению вопросов,
связанных с коллекцией Ильина А. Б.
г-ну Репало В. М.
от Петракова Виктора Васильевича
,
до 1977 года жителя г. Кировограда,
ныне проживающего в г. Москве,
Каширское шоссе, д. 94, корп. 2, кв. 124,
тел.: 392-19-33 (Москва), 24-68-54
(Кировоград)

 

В связи с изъятием коллекции покойного Ильина Александра Борисовича прошу рассмотреть возможность возвращения принадлежащего мне камбоджийского кинжала современной работы, приобретенного мной в Лаосе.

Этот предмет был передан мной Ильину А Б. в 1992 году для реставрации и переделки (замена жестяных деталей на латунные). Факт передачи могут подтвердить племянники Ильина — Андрей Иванович Подтелков и Ирина Ивановна Подтелкова.

15 апреля 1994 г. В. Петраков.

 


Председателю научно-консультативной
комиссии по решению вопросов,
связанных с собранием книг и антиквариата Ильина А. Б.
г-ну Репало В. М.
от Петракова Виктора Васильевича,
проживающего до
1977 г. в г. Кировограде,
в настоящее время проживаю в г. Москве,
Каширское шоссе, д. 94, корп. 2, кв. 124, тел.
392-19-33.

Заявление

Будучи знакомым с А. Б. Ильиным и его семьей с 1966 года считаю необходимым сообщить некоторые известные мне факты о принадлежности изъятых судоисполнителем вещей.

Во-первых, достоверно знаю, что практически вся семья Ильиных-Подтелковых была подвержена в той или иной степени страсти собирательства. Сам Александр Борисович Ильин являлся патологическим собирателем книг. В то же время мать его Наталья Александровна, владевшая французским, немецким и польским языками, имела свою библиотеку литературы на иностранных языках, в т. ч. изданных в XVIII веке. Андрей Иванович Подтелков, перенявший от А. Б. Ильина искусство переплетного дела, коллекционировал различные современные издания Библии, к некоторым из них изготовил новые переплеты. Отчетливо помню один их переплетов его работы с вмонтированной головкой Иисуса Христа, материалом для переплета служила имитация под кожу крокодила. Кроме того, Андрей Иванович имел небольшую коллекцию холодного оружия (не более 5-6 клинков). А. Б. Ильин к собиранию оружия был равнодушным.

Не раз мне приходилось слышать о семейных иконах и столовом серебре старших Ильиных, часть из которого была оставлена им в послереволюционные годы эммигрантами Мотовыми (?). Знаю также о том, что Татьяна Борисовна Подтелкова питала любовь к фигуркам из слоновой кости и сосудам, выполненным в технике перегородчатой эмали. Эти предметы китайского производства свободно продавались в магазине в 50-е годы. Помню рассказ о том, что для одной из покупок китайских изделий ей пришлось срочно продать какой-то отрез, привезенный из Германии.

Дополнительно припоминаю об Энциклопедическом словаре Павленкова (однотомник), который был подарен примерно в 1970 году Андрею Подтелкову к окончанию им института.

Другие сведения о самом Ильине А. Б. и о его собрании я направлю в комиссию, которую Вы возглавляете, в форме заявления или публикации в одной из московских газет.

С уважением В. Петраков.

Кировоград, 17 апреля.

 


Ільїн помер без сторонньої "допомоги"...

("Народне слово", 1994 р., 24 травня)

У смерті відомого кіровоградського колекціонера ніхто не винен - такий вердикт винесли органи прокуратури. Щоб перевірити обставини смерті Ільїна, проводилася ексгумація трупа. Судово-медична експертиза підтвердила: колекціонер помер від серцево-судинної хвороби. Протягом чотирьох останніх років життя Ільїн перебував під наглядом лікарів. Отже, порушену раніше кримінальну справу закрито.



[ Попередня | Home | Наступна ]

© ОУНБ Кіровоград - 2000

Rated by PING