[HOME]
ОУНБ Кіровоград
DC.Metadata

[ HOME ]
Фон Читальний зал (повні тексти)
 

Фон

<<< назад | далі >>>

2-а дівчина. Лукія заходила за нею, кликала, так вона і не одмовилась...
3-й парубок. Я кажу так: коли Митька повигравав у всіх гроші, так нехай музик найме!
1-й парубок. А як не схоче наняти, то можна наполохати його, сказати, що засядемо на нього біля Лукіїної левади увечері...
3-й парубок. Воно і слід-таки засісти та полічити ребра... Він, сказати, вже від нашого гурту відрізнився, городським став: попразникує та й знов подасться в город, так нехай і не зачепає наших дівчат.
1-й парубок. Іменно, нехай не зачепає!..
1-а дівчина. А вам яке діло, чи зачепає, чи ні?.. Хіба всі дівчата вам запродані, чи як?
2-а дівчина. Гляньте, ондечки якраз Лукія йде.
1-й парубок. Ну да, се вона, а поруч з нею Митька!..
3-й парубок. Він таки справді біля Лукії умизгається...

ЯВА З

Ті ж, Лукія і Митька.

Лукія. Христос воскрес!
Всі. Воістину!..
Митька. Как видно, кампанія вже порядошна собралася, а чиво ж ні музик, ні спєвов?.. Што єто за абнакавеніє такоє?
1-й парубок. Співали б, якби було за що промочити горлянку, та й музик нема за що наняти.
Митька. Ну, єжелі на то йдьот, так подавайте музикантов, я платю. (Приспівує і пританцьовує).
Музиканти мої,
Заіграйте мені,
Заіграйте ви такої,
Просто руської простої!..
Вот как у нас по-городському!..
Парубки. Ай парень, от друзяка!..
Митька. А што ж, дєнєг жалєть? Разлі дєньги нас дєлають, а не ми дєньги?.. Лукея пойдьоть зо мною кадрель танцювать?
Лукія. Я кадрелі не вмію танцювать.
Митька. Єто пустяка стоїть навчиться. Тольки должно буть деревенські музиканти кадрелі не зограють? Так што ж, ми станцуєм камарицьку!
1-й парубок. Яшка, так той усякої на гармонії заграє.
Митька. А кака гармошка? Німецька чи тальянка?
1-й парубок. А хто його знає?
Митька. А другой музикант з какім струментом?
1-й парубок. З балабайкою.
Митька. Вот чудесно!.. Так подавайте музикантові.. А поки музиканти прийдуть, чи не хоче хто заграти на щастє: в три листика лйбо в стукалку?
1-й парубок. Обстукав ти всіх ущент!..
Митька. Невже бездєнежьє? Ну єто жалко!.. А можеть у кого завалялся в кармані какой двоєгривенной?.. (Виймає з кишені карти і тасує).
1-а дівчина (до Луки). Чого ж вона з тобою не прийшла?
Лукія. Маніжиться, сказано- городська!.. Почала чепуритись та причісуватись... Я не діждалась і єама пішла.
Митька. Нєт охотніков? Жалко, жалко. А мине сегодня не повезьоть, потому у чомсь другом повезло... (Підморгнув Луки). Знаю, што програл би... Так подавайте по крайності музикантов.
1-й парубок. Без грошей не підуть... Вперед треба гроші заплатити.
Митька. А скольки?
1-й парубок. Шість гривень.
Митька. Ізвольте, вот оні. (Дає гроші, перший парубок хутко пішов). Єсть меж вами одна дівиця - красотка, ради которой согласен отдать всьо, скольки єсть в карманах... Пойду от вас в город, по крайності будете успоминать меня!.. Што ж, охотников поіграть нема? Ну, я вам хвокуси покажу. Станьте тольки всі окроме, а я тут. Вот смотріть, я стасую колоду. (Тасує). Пожалуйте, возьміть каку карту. Лукея, І ті,міть. Взяли? Хорошо! Заприметьте кака, покажіть всєм, тольки мине не показуйте. Ладно. Покладіть її o юда. Раз, два, три! Либо: єн, цен, дрен!.. Звольте, стасуйте карти. Стасували? Давайте сюда. Вот вам три карти, вот вам, вам, вам... Скольки? Десять человек. Значить, тридцять карт, а у меня шесть. Карта, карта, де ти, озовись? Как? Ти говориш, у третього? (Пере у третього карту). Вот гдє ти. (Показує). Вона?
Всі. Вона, вона! Ну, диви!.. І як він може?
Митька. Тепер другой хвокус.
Декотрі. Ще раз сей, ще раз!..
Митька. Другой покажу, а потім сей. Вот возьміть карту. Запримєтили? Харашо. Какою хочете штоб вона була зверху? Первою, п'ятою, десятою?
Лукія. Нехай буде п'ятою.
Митька. Можна. Раз, два, три!.. Либо: єн, цен, ,дрсн!.. Вот вам одна, друга, третя, четверта, а п'ята?.. (Показує карту).
Всі. Вона, вона!.. От так хвокус!.. Очі одводить, не інакше!
Митька. Іще хвокус. Назвіть мені тільки першу карту, а останні я сам назву. Кака єто карта?
Лукія. Жирова краля.
Митька. А єто: винова дев'ятка. Туз бубновий. Носійка червова. Хлап жировий. Шістка бубнова. Краля викова...
Всі. Ну, диви!.. І як він може?.. Звісно, не своїм духом!..

ЯВА 4

Ті ж і Ванька.

Ванька. І не сволоч же ти, Митька? Сказав: заразом підемо; я зайшов за ним, а його давно вже нема... Хвокуси? Дай я їм покажу сього хвокуса!..
Декотрі. Хіба ти тямиш?
Ванька. Я можу... Дай, Митька, я їм покажу.
Митька. Ти іщо не зовсім окуратно можеш.
Ванька. Ов-ва!.. Ось дайно карти. (Бере карти і робить хвокуса зовсім незграбно). Ну, скажіть, яка перша карта?
Лукія. Король бубновий.
Ванька. А се ось: хлап виновий, а се... се сімка жирова.
Декотрі. Ніт, бо вісімка.
Другі. Еге, він підглядає карту! Спершу подивиться, а потім ніби вгадує.
Ванька. Де підглядаю? Коли?.. Зовсім не підглядаю.
Митька. Отдай карти, как ти іщо не провзошол...
Ванька (не дає). Та постривай-бо!
Митька. Нєт, Ванічка, не хвастай... Отдай, гавару, карти.
Ванька (ховає карти). Не дам!..
Декотрі (регочуть). Ну вже й хвокусник! Спершу підгляне, потім вгадує!..
Ванька. Думаєте, Митька не підглядає?
Декотрі. Авжеж ні.
Ванька. Ба підглядає!.. Отакечки поверне карти обличчям до себе, а потім кожну і називає... Кожен раз, як ховає карти за спину, гляне на карту й назве її.
Декотрі. Он як!.. Ну й хвокус!.. Я думав, що він справді одводить очі.
Митька. Вся сила в проворстві і хватці.
Ванька. Він як грає у карти, дак хвацько пересмикує карти.
Митька. Ну, єто ти брьош!..
Ванька. Може, ти брьош, а не я?
Лукія. Ану, ще заведіться!..
Ванька. Він казав, що й мене вивчить вигравати...
Декотрі. "Вивчить вигравати"? Хіба він виграв хвокусами?
Ванька. А ви думаєте як? Пересмикував карти... Доки промовить: єн, цен, дрен - і пересмикує. А то ще й по прикметам.
Митька. Ванька! Не вєрте йому, господа, он п'яний!.. Совєтую тибє помовчать!..
Ванька. Чого я буду мовчати? Скажеш, що ти мене не підмовляв, щоб я йшов за тобою в город? Каже: "Я навчу тебе, як гроші вночі заробляти..."
Митька. Мало чаво в шутки не гавориться...

ЯВА 5

Ті ж, музиканти і 1-й парубок.

1-й парубок. Ось вам і музики.
Яшка (музикант). Как дєньги в карман, так і Яшка на лицо.
Гаврик. Ну да, такоє опреділеніє пойдьоть наповсігда. А то кой-котрі завели моду не платити.
Яшка. Жулики которі, через те й не платять.
Гаврик. Достометні шкарпійони, либо хуже того!..
Яшка. Што ж, почньом з польки.

Сідають під хатою, починають грати, дівчата і хлопці танцюють.

Ой їхав, їхав, їхав,
Чом до мене не заїхав?..

Гаврик (примовляє),

А я тебе дожидала,
З помийниці воду брала.

Яшка (програвши яку хвилю, знов примовляє. Аж доки не скінчать грати, примовляють почергово). З помийниці воду брала, Вареники учиняла...
Гаврик.

Ой ти їхав, а я спала,
Ой ти свиснув, а я встала.

Яшка.
Та забула попитати,
Чого їхав коло хати.

Гаврик.

Ой ти дуб, я береза,
Ой ти п'яний, я твереза.

Яшка.

Ой ти старий, я молода,
Тим меж нами незлагода.

Гаврик.

Тарас коня напував,
Дзюба воду брала.

Яшка.

Тарас дзюбі заспівав,
Дзюба сподобала...

Гаврик.

Тарас коня напував,
Дзюба воду брала...

Яшка.

Тарас дзюбі вибив зуби,
Дзюба к чорту впала...

Митька. Ану, розступіться, абиякі, нехай потанцюють он які!.. (Починає танцювати).
Декотрі. Ну й ловко ж ногами перебирає!..
Другі. В городі навчився... Город до всього приведе.

Декотрі.До всього павука!..

Дівчата. Ану, Лукіе, з вивихом.
Митька. (показує рукою). Пажалуйте,Лукея, сдличиться!..

Довго танцюють. Зупиняються.

На первой раз хоть і достаточно.
Лукія. Ой, заморилася як!.. (Витирає лице хусточкою і, доки танцюють другі, одходить з Митькою набік).
Яшка (примовляє).
Не виросте вище кропу лобода,
Та не буде краще попа попадя.
Митька. Как же вона сказала?
Лукія. Пізніш, каже, прийду, а зараз не можна... Миндруса дожидає.
Митька. Каково?
Лукія. Та Хвилимона ж.
Митька. Вот странно і вдивительно!.. Гаварать, що будто би на Хвилимона усі дівчата засматруються!.. Не понять нікак, што в ньом антиресного!..
Лукія. Котрі придурковаті, ті й задивляються...
Гаврик (промовляє).

Піп у церкві книжечку читає,
Про попадю все думоньку думає.

Лукія. Глядіть же, гарненько її вишустріть, як прийде!
Митька. Поверте, моя красотка, за словом в карман не полізу!
Яшка (промовляє).
Читав, читав книжечку, перестав.
Аж приходе додомоньку - попаденьки не застав.
Лукія. Якщо не образите її при людях так, щоб вона і очей більш не з'являла у нашім селі, то не буду виходити до вас увечері,- чуєте?
Митька. Слішу достаточно і понімаю, прекрасно понімаю!..

ЯВА 6

Меж дівчатами з'являється Килина, а оддаля Хвилимон і Йосип.

Лукія (побачила Килину). Гляньте, гляньте, ондечки й вона!
Митька. Да, єто точно, што вона, ми зустрічались!..

Музики перестають грати.

Яшка. Так можна і втомитися. Гаврик. Даже і очень...
1-й парубок (підходить до музик з пляшкою). Пора почастуватися.
Килина. Добривечір вам та Христос воскрес!
Всі. Воістину! Воістину!..
Митька (до Лукії). За нею цельной хвост, зовсєм на городськой хвасон: аж два кавалера! (Підходе до Килини), Наше вам почтеніє!.. (Простягає руку).
Килина (не дає руки). Я вас... либонь не знаю. Ви хто ж такі?
Дівчата (промеж себе). Як чепурно зодягнена...
Митька. Я хто такой? Всьо тот же прежньой, нискольки не другой... Невжлі не познали?
Килина. Зовсім ви мені не по знаку.
Митька. А в сквері, што на Катеринославській?..
Килина. Що ж таке в сквері?
Митька. Що?.. Як вчились у мадистках?
Килина. Та що з того?
Митька. У єтой, как вона? Вота, што коло мосту... направо...
Килина. Мостів в городі багато, а модисток ще більше.
Митька. Так я вам другой случай предоставлю. Ви з лакейом Сенькою із пивной, которая зветься Ялтинською, знакомство імєли?
Килина. Вам же яке діло до того, з ким я знакомство мала?
Митька. І любов з ним завішували?
Килина. А ви що ж: підглядали чи підслухували?..
Митька. Потому што вас упознал. Скольки разов ми з вами пиво пили і мороженим я вас вгощал.
Килина. Ні разу! Я з вами ніколи і нігде не зустрічалась... Не прилипайте, пожалуста.
Митька. Што ж ви так хвазаномію копилите?
Килина (до всіх). Скажіть йому, будь ласка, щоб не чеплявся до мене. Зродувіку я його не бачила!..
Митька. Не бачила? Как не бачила? (Наступає на неї).

<<< назад | далі >>>


[ HOME ]

Читальний зал (повні тексти)
Фон Фон © ОУНБ Кiровоград 1998-2004 Webmaster: webmaster@library.kr.ua