[HOME]
Про бібліотеку  
DC.Metadata
лист директора | відділи | наші контакти
як нас знайти | платні послуги
[ HOME ]
Історія





1917-1940
       1941-1999

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
1899 - 1916

Складні соціально - політичні умови сьогодення призвели до ситуації, яка є характерною у цей кризовий період для багатьох закладів культури України - до їх статусної та орієнтаційної непевності.

Це стосується й Кіровоградської універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського, яка зараз втягується до загальної конкурентної боротьби інформаційних структур за існування. За таких обставин їй вкрай важливо зберегти свій статус, соціальний стан, авторитет, стиль роботи, традиції та віднайти шляхи подальшого розвитку, сформувати новий тип взаємостосунків із суспільством.

Вектори пошуків набувають різноманітної спрямованості, у тому числі й у бік активних нововведень в організаційну структуру бібліотеки.

Структурні перебудови у ОУНБ ім.Д.Чижевського завжди залежали від функцій, які вона брала на себе, від змін у способі життя суспільства, поглядів на культуру та роль бібліотек, що панували у різні періоди. І хоча зміни, які відбувалися у бібліотеці, були переважно типовими для великих наукових бібліотек країни, в них простежувалися риси, характерні саме для цієї бібліотеки.

Розгляд структурних особливостей ОУНБ на різних етапах її розвитку дає змогу знайти те головне, що завжди було їй притаманне, те, завдяки чому вона проіснувала століття, не втративши свого значення й зараз. Це - гармонійне поєднання функцій наукової бібліотеки та демократичного просвітницького закладу.

Структурні зміни в ОУНБ у історичному аспекті дослідити досить складно через недостатню джерельну базу. Іноді немає змоги зробити висновки стосовно якісних змін, бо не завжди у звітах бібліотеки давалася оцінка структурним перетворенням, а статистичні відомості не мали коментарів. Окрім того, є багато прогалин в архівних матеріалах. В історії ОУНБ доцільно виділити три соціально - історичні періоди: дореволюційний (становлення і розвиток бібліотеки), довоєнний (формування її основної структури та надання їй функцій обласної бібліотеки), повоєнний (розвиток згідно із статутом обласної бібліотеки).

Найцікавішим є ранній період. Думка про заснування громадської бібліотеки була висловлена 1 січня 1897 року в листі на ім'я міського голови м.Єлисаветграда О.М.Пашутіна. З ініціативи міського землеупорядника, історика, археолога і громадського діяча П.З.Рябкова в листі 141 чоловік звернулись із проханням скликати осіб, які бажають створити першу міську публічну бібліотеку.

Спочатку в приватному колі група однодумців розробила проект статуту, який розглянуло Міністерство та внесло деякі зміни. 5 грудня 1898 року було обрано голову правління, а також установлено допустимі норми платні за читання книг. Головою правління було обрано О.М.Пашутіна, але за відсутністю часу він передав ці повноваження М.М.Малєєву , а заступником було призначено Якубовського (ініціали невідомі), який виконував функції головного бібліотекаря.

На засіданнях правління обговорювались : план створення бібліотеки на кооперативних засадах, розшук приміщення, обладнання, запрошення службовців, створення фонду, звернення до міського правління за допомогою (отримана субсидія в розмірі 1000 крб.) Так, з почину засновників з різних прошарків міського населення на початку наступного 1899 року передбачалось заснувати Єлисаветградську громадську бібліотеку.

Офіційне відкриття бібліотеки відбулось 2 лютого 1899 р. в неділю для того, щоб жителі міста мали час відвідати торжество освячення та відкриття бібліотеки. Розмістилась бібліотека на Двірцевій вулиці в будинку жителя Бардаха.

В 1900 р. бібліотека переїхала в більш просторе приміщення, далі від проїжджої частини, в будинок Остроухова (в центрі) на вул. Перспективній (нині вул. К. Маркса).

Було затверджено статут бібліотеки, що складався із наступних розділів:

  1. Єлисаветградська громадська бібліотека засновується з метою дати мешканцям міста можливість користуватися книгами, журналами, газетами та спеціальними виданнями.
  2. Кошти бібліотеки складаються:
    • із внесків за читання;
    • із прибутків від належного бібліотеці майна;
    • із зборів на користь бібліотеки від вистав, концертів, літературно-музичних вечорів, публічних лекцій;
    • з добровільних пожертвувань коштами, рухомим та нерухомим майном.
  3. Користуватись книгами мають право платники у читальні та вдома. За читання книг вдома загальні збори встановили таку платню:
    при одержанні 1 книги - від 20 до 30 коп. за місяць, а за рік від 1 до 2 крб.; за 2 книги від 30 до 50 коп. в місяць, 3 - 5 крб. за рік. При добовому абонементі встановлена платня по 10 коп. на добу, із заставою, що дорівнює вартості книги.
    Платники за читання книг вдома мають право користуватись читальнею безкоштовно.
  4. Користувач бібліотеки підпорядковується всім правилам, встановленим дирекцією бібліотеки.
  5. Читач, який має борги, позбавляється права користування книгами вдома до внесення боргу.
  6. Справами бібліотеки відають:
    • загальні збори членів бібліотеки;
    • дирекція бібліотеки.
  7. Членами бібліотеки вважаються :
    • всі річні платники, що сплатили попередню повну річну плату;
    • особи, що є платними користувачами бібліотеки не менше 2х років.
  8. Коло діяльності дирекції :
    • турботи про збільшення прибутків бібліотеки;
    • розпорядження коштами господарської частини;
    • наймання приміщення для бібліотеки та призначення бібліотекаря та інших службовців при бібліотеці;
    • комплектування;
    • складення правил користування бібліотекою;
    • призначення виду і розміру відшкодування, яке б гарантувало бібліотеку від можливих збитків на випадок пропажі чи псування книг;
    • призначення штрафів;
    • подання загальному зібранню звіту про стан бібліотеки, кошторису витрат та прибутків;
    • ведення каталогів, касових книг, статистики читання;

Бібліотеці доводилось робити свої перші кроки без визначених коштів, зусиллями окремих осіб. Сторінки історії бібліотеки свідчать про величезну просвітницьку роль прогресивної громадськості у справі розповсюдження культури, підтримці прагнення народу до знань, до книги.

Передова інтелігенція міста доклала багато зусиль до поповнення фонду та "казни" бібліотеки. Так, в 1899 році бібліотека придбала 1173 книги на суму 1177 крб., а пожертвування складали1399 книг на суму 1292 крб.

На 1.1.1900 року фонд бібліотеки нараховував 2572 книги, які були розподілені за такими розділами:

  1. Богослів'я та філософія.
  2. Психологія, логіка, педагогіка.
  3. Історія, біографія, археологія.
  4. Історія літератури, критика, публіцистика, історія мистецтва, мова.
  5. Правознавство, політика, соціальні науки та статистика.
  6. Географія, етнографія, подорожі.
  7. Природознавство, математика, гігієна, медицина.
  8. Сільське господарство, ремесла, технологія, комерційні науки.
  9. Періодичні видання.
  10. Довідкові видання.
  11. Белетристика російська та іноземна.

Під впливом часу та обставин бібліотечні процеси змінювалися, набували різних варіантів, проте критерієм у їх виборі завжди були оперативність та ефективність виконання заданих функцій, оптимальна трудомісткість, окупність. Фахівці бібліотеки у всі часи розглядали вдосконалення бібліотечної технології як суттєву умову підвищення рівня обслуговування читачів. Тому ретельне вивчення та всебічний аналіз технологій, що формувався протягом багатьох років, відкривають найширші можливості для осмислення змісту і організації сучасних бібліотечних процесів і операцій, для розвитку їх як основи автоматизації та комп'ютеризації бібліотеки.

Правління бібліотеки добре усвідомлювало, що впровадження передового досвіду, вдумливий пошук нового, визначення подальших шляхів розвитку бібліотечної технології підвищує авторитет бібліотеки, полегшує працю бібліотекаря, поліпшує умови роботи читачів.

У перші роки існування сформувалися технології обліку фондів, їх каталогізації, систематизації, обробки, розстановки та зберігання, системи обслуговування читачів ( видача - приймання документів).

Літературу тоді записували в так звану матеріальну книгу - прообраз книги обліку фондів. За цією книгою можна було визначити кількість літератури, що надійшла або вибула з бібліотеки, і на яку суму.

Для кожної книги тоді заводили картку, на якій відмічались відділ, номер, назва книги, автор та рік видання. Усі надходження записувались у хронологічному порядку в інвентарну книгу під поточним номером та відділ систематичного каталогу під особливим номером. Надходження записувались щоденно. Застосовувалась систематична розстановка фонду. Створення друкованих каталогів розпочалося з часу заснування бібліотеки. Такі каталоги видавались до 1918 року і розповсюджувалися через читачів за передплатою і вроздріб. Це теж поповнювало бюджет бібліотеки. Був організований довідковий відділ. З 1912 р. правління вирішило складати предметний покажчик всіх найбільш цінних художніх творів, надрукованих у старих журналах.

Вражає кількість таблиць, що знаходились у дореволюційних звітах бібліотеки. Вони містили відомості про кількість виданих квитків, рух передплатників за місяцями, кількість книг і нових журналів, що видавалися, розподіл відвідувачів за розрядами, загальну кількість виданих книг за розділами каталогу тощо. В цей час вводяться такі показники оцінки діяльності бібліотеки, як кількість книжок, прочитаних одним відвідувачем за рік, склад читачів та його зміни. З метою глибокого аналізу роботи застосовуються такі статистичні характеристики, як визначення максимуму відвідувань кабінету для читання на протязі дня в різні місяці року, середня кількість платників абонементу за місяць, середня кількість книжок на одного відвідувача, статистика вимог, що дало можливість характеризувати читачів за місцем їх проживання та фахом. Згодом ці характеристики почали коригуватись з іншими бібліотеками для поліпшення порівняння.

Вже з 1900 року бібліотека обмінювалась досвідом роботи, отримуючи звіти з бібліотек Харкова, Одеси, Воронежа та інших. З перших років існування бібліотека користувалась великим попитом серед жителів міста. Активне відвідування бібліотеки спостерігалось у другій половині дня. Її відвідувало 52% чоловіків, 48% жінок(сьогодні ці цифри відповідно 39 і 61%). Перше місце займали учні, потім особи, що перебувають на приватній та суспільній службі, та особи без визначених занять (жінки).

У 1899 році відвідування складали 12361, книговидача 14108. Більше навантаження на працівників бібліотеки було в осінні, зимові та весняні місяці. Влітку працівники мали можливість піти у відпустку. У перші роки існування бібліотечна робота виконувалась на громадських засадах. Штат складався з 1 бібліотекаря та помічниці, потім з'явились умови для збільшення штату працюючих. Наймається ще один бібліотекар, помічниця, сторож. Бібліотека мала таку структуру : читальня, кімната, де видавалась література додому, архів.

Аналізуючи статистичні дані, бачимо, що найбільше користувалась попитом така література: белетристика, дитяча, наукова, історична, відділи географії, етнографії, подорожі, періодичні видання.

Серед популярних авторів такі : Потапенко, Тургенєв, Чехов, Шевченко, Толстой, Горький, Рубакін, Золя, Купер. Відмічалась кількість виданих книжок одного автора. З чотирьох книжок М.Горького, які були в бібліотеці, одна книга за рік видавалась 96 разів.

Особливий інтерес до М. Горького спостерігався в 1900 р. Серед журналів найбільш користувались попитом "Современный мир" - 900 вимог за рік, "Русское богатство" - 896 разів, "Русская мысль" - 935, "Вестник Европы" - 404, "Нива" - 84; серед дитячих журналів - "Вокруг света", "Источник", "Юная Россия". Комплектувався фонд бібліотеки різними способами, обумовленими рівнем соціально - економічного розвитку суспільства у кожному конкретному історичному періоді.

Передова інтелігенція міста доклала багато зусиль до поповнення фонду. Ще до 1917 року, коли бібліотека була позбавлена державної підтримки і основним способом документозабезпечення був дарунок, її співробітники всіляко намагалися подолати недоліки цього способу. Для того, щоб кількість одержуваних у дарунок книг була стабільною, надходження регулярними, правління бібліотеки постійно зверталося до наукових товариств, земських установ, редакцій столичних та провінційних газет, а також до відомих вчених, письменників та літературознавців з проханням безкоштовно надсилати до бібліотеки свої твори. Усі особи, які пожертвували для бібліотеки книги, відмічались у звітах, а особливо щедрих зараховували почесними членами бібліотеки.

На 1900 рік бібліотека виписувала 43 назви книг, а найбільш читані у 3х примірниках. За рік було придбано 381 назву, 50 томів енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Половина книжок, одержаних у дарунок, були дорогими та рідкісними, і читач отримував їх за додаткову плату. На найбільш цікаву та нову літературу встановлювалась черга. Творчо ставились у Єлисаветградській громадській бібліотеці до купівлі, як способу поповнення книжкового фонду. В 1908 р. була створена літературна комісія з членів правління, яка відповідала за придбання та перегляд книг, журналів. Для покращеного комплектування проводилось анкетування, враховувались незадоволені запити читачів на потрібну літературу. При виборі книг літературна комісія діяла обережно. Фонд комплектувався з актуальних проблем. З перших днів налагоджувались зв'язки з книжковими магазинами, редакціями і видавництвами. Щоб читач мав можливість знати про нові надходження до бібліотеки, на полицях виставлялись суперобкладинки з нових книг. Також на сторінках газети "Голос Юга" друкувались списки отриманої літератури, там також вміщувались відомості про пільги в користуванні бібліотекою та режим роботи бібліотеки.

В дусі часу та ідей не купувалась література реакційного та вульгарного характеру, вибирались книги, які не тільки користувались попитом серед читачів, але і схвалені солідною критикою.

В 1903 р. фонд нараховував 4055 томів. Журнали за минулі роки підшивались в комплекти та продавались.

Постійна нестача коштів примушувала проводити літературно-музичні вечори, лекції, лотереї. В 1908 р. створена комісія по влаштуванню вечорів, вистав тощо, пошуку меценатів, додаткових грошей для гідного існування бібліотеки.

Великої уваги надавалося проведенню заходів для збереження книжкового майна від псування та крадіжок. Занепокоєне правління бібліотеки великою кількістю зіпсованої літератури розповсюджувало анкети відносно причин псування книжок. На жаль, матеріали анкетування не збереглись.

Для того, щоб якось припинити псування літератури, правління вживало такі заходи: при отриманні книг читач пред'являв читацький квиток бібліотекарю, і квиток залишався у нього до терміну повернення книг, де працівник робив позначки. При поверненні книжок бібліотекар їх перевіряв у присутності абонента. За псування літератури, за несвоєчасне повернення стягувались штрафи. Писались нагадування про бережливе відношення до літератури, мали також випадки виключення з бібліотеки. Правління вело посилену роботу, спрямовану на перегляд і вилучення з використання розірваних видань, книг з відсутніми аркушами, забруднених різними написами або просто брудних. Будь-яка книга, навіть трохи зіпсована, відкладалася службовцями до окремої шафи. У міру їх накопичення вони надходили до перегляду членами правління. Книги, придатні для використання, підлягали ремонту у палітурника, а непридатні заносились до книги, яка мала назву "Матеріальна книга для майна, що виходить..." Потім список вилучених книг обговорювався членами правління, вони й вирішували, які з них необхідно придбати повторно. Існувала також окрема книга з пропозиціями співробітників щодо поповнення книжкового фонду, згідно незадоволених вимог читачів. Складався список періодичних видань, які необхідно придбати. Вони розглядались на щотижневих засіданнях правління бібліотеки, яке схвалювало, чи ні придбання запропонованих книг. Іноді правління було змушене відмовляти у придбанні літератури з причин дорожнечі видань.


Популярність бібліотеки серед населення зростала з кожним роком. Щоденно читальню бібліотеки відвідувало біля 234 відвідувачів, тільки для обміну книг з'являлось в день 126 чоловік. Збільшувалось відвідування серед учнів, кількість яких склала 55,5%. Для викладачів учбових закладів та учнів були введені пільги на користування фондом. Для кращого обслуговування та вдосконалення умов для читачів у 1903 р. велась книга скарг та пропозицій, які по мірі можливості задовольнялись. Найбільше скарг було з приводу повільного обміну книг та існування черги. Для усунення черги біля дверей вивішували номери в послідовному цифровому порядку. Кожний відвідувач сам знімав черговий номер та ждав своєї черги.

Зростав потяг до бібліотеки людей середнього та нижчого соціальних класів. Для задоволення їх запитів книги видавались під заставу двох осіб.

Обслуговування читачів вели помічниці, а канцелярську роботу вела бібліотекар. Правління бібліотеки це не схвалило, тому що в бібліотеку звертався контингент мало свідомих читачів, які не вміли самі вибрати літературу та не мали конкретної мети. Вони покладались на думку службовця бібліотеки, а це міг зробити тільки спеціаліст із відповідною освітою, що вмів орієнтуватися в літературному матеріалі бібліотеки.

Бібліотека не тільки обслуговувала читачів, але й діяла як просвітницький заклад.

Вона відгукувалась на видатні події, знаменні дати. У 1903 р. було відзначено 75-річчя з дня народження Л. М. Толстого, відкриття пам'ятника Котляревському в Полтаві. У 1908 р. вшановано 25-річчя з дня смерті І. С. Тургенєва, а також дні пам'яті Шевченка. До ювілеїв були придбані по 1 примірнику всіх творів ювілярів, у читальні розміщувались їх портрети, влаштовувались літературні вечори.

У 1909 р. ревізійна комісія звернула увагу на незначну кількість членів бібліотеки. Кількість платників зменшилась у зв’язку з тим, що в місті почали відкриватись нові бібліотеки. У зв’язку з фінансовою скрутою був малий приріст нових видань, через що зменшувалась кількість абонентів, а також через неможливість бідних людей внести плату за читання. Необхідно було піднімати престиж бібліотеки серед інтелігенції. Найбільшою причиною, яка заважала росту авторитету бібліотеки, був досить одноманітний контингент читачів, більшість яких складали учні. На думку правління учні - мало прогресуючий контингент: "Бібліотека, що не має глибоких коренів у суспільстві, в самій його гущавині, не має достатніх даних для росту і процвітання". Правління вважало, що не тільки читач повинен шукати книгу, але й бібліотека повинна шукати читача.

"Потрібен новий район для обслуговування читачів і, по можливості, найбільш демократичний - ось ліки, які в змозі оживити бібліотеку і підвищити її здатність до росту та прогресу. Для цього необхідно шукати шляхи, що ведуть до завоювання масового читача". Внаслідок цього було відкрито філіальне відділення при бібліотеці на Миколаївці в робітничих кварталах. У філіалі приймались замовлення на літературу, які задовольнялись на другий день з центральної бібліотеки. З метою інформації читачів про склад фонду центральної бібліотеки в Миколаївське відділення надсилався один примірник каталогу. Відкриття цього філіалу мало притягнути читачів з робітничих кварталів, у яких немає часу ходити в місто до центральної бібліотеки. (Це положення є актуальним і сьогодні для централізованих бібліотечних систем).

У 1909 р. гостро постає питання про власне приміщення. Це приміщення вже не задовольняло навіть найскромніших потреб та завдань бібліотеки. Правління бібліотеки подало клопотання в Думі про надання безкоштовної ділянки для побудови нового будинку для бібліотеки на Петрівському майдані біля чоловічої гімназії. Голова та почесний член бібліотеки Якубовський (він вже виконував обов'язки голови правління) зробив грошовий внесок на будівництво. Для збору коштів правління звернулось до жителів міста. Потроху почали надходити пожертвування.

У 1913 р. правління прийняло рішення провести реєстрацію всього фонду для більш повної інформації про наявну кількість примірників. Постійно вівся переоблік фонду. Кількість виданих книжок досягнула 40 тис., збільшилась кількість відвідувань. У середньому за місяць було 2993 відвідування, видано 3326 книг. Фонд нараховував біля 13 тис. примірників.

1914 рік проходив під знаком війни. Криза спостерігалась у всьому житті країни, а також в діяльності і розвитку культурно-просвітницьких закладів. Скоротились прибутки та субсидія від Державної Думу. Питання про власне приміщення вирішити не вдалось. Правління бібліотеки за рахунок добродійних вечорів дещо поповнювало фонд бібліотеки. Довелось підвищувати плату за читання книг та членські внески. Так, за 1 книгу - 30 коп. за місяць, за рік 2,50 крб.; за 2 книги - за місяць 50 коп., за рік 4 крб.; за 4 книги - 1крб. за місяць, за рік 9 крб.

Із загальної кількості абонентів - 53 % припадало на жінок, 47 % - на чоловіків. У цих скрутних умовах бібліотека безкоштовно надавала періодичні видання в міські лазарети для поранених та до армії.

далі >>>

Фон


Фон

[ HOME ]
  Про бібліотеку
© ОУНБ Кропивницький 1999-2000     Webmaster: webmaster@library.kr.ua